Як медіареформа впливає на ЗМІ
дата публікації: 28.07.2016
У більшості європейських країн суспільні медіа фінансуються за рахунок глядачів та реклами. Друге місце займає схема фінансування «держбюджет та реклама», на третьому – збір із глядачів, включаючи рекламу та пряму бюджетну підтримку. Фінансування тільки за рахунок збору з глядачів та тільки з держбюджету – менш поширені в Європі.
Суспільне мовлення (public broadcasting) є в багатьох країнах ЄС.
В країнах Європи відомі та авторитетні видання не публікують замовних матеріалів, бо це ганебно. Політики не мають змоги розмістити «джинсу», є лише маркована реклама. У журналістів навіть не виникає бажання публікувати «джинсу». Адже вони знають, що отримають «вовчий білет» у професії, якщо напишуть хоч один такий матеріал.
В Польщі відомі видання мають системи платності. Коли користувач платить за аналітичні матеріали, неповна версія яких є на сайті. Наприклад, Polska Press Grupa видає 20 регіональних газет. Кожна газета має свій сайт. В «Газеті Виборчій» теж кожна купити певні матеріали онлайн.
У Польщі люди за громадські ЗМІ. В січні цього року січня у 20 містах відбулись численні мітинги на захист громадських ЗМІ. Про це інформували на «Радіо Свобода». На думку організаторів акцій, Комітету на захист демократії, їм загрожує перетворення у державні ЗМІ.
В Україні медіареформа з роздержавлення триває. Було прийнято ряд важливих законів. Зокрема, «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прозорості власності засобів масової інформації та реалізації принципів державної політики у сфері телебачення і радіомовлення», «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», «Про суспільне мовлення» і тд.
Також в Україні посилили відповідальність за перешкоджання журналістської діяльності. У лютому 2016 року Верховна Рада України ввела кримінальну відповідальність за незаконну відмову у доступі журналістам до інформації. За ненадання публічної інформації передбачено штраф до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 3 років.
Однак і досі залишається проблема з реалізацією законів на практиці. Адже часто власники сайтів не хочуть афішувати свою причетність до ЗМІ, бо зацікавлені в публікації джинси. Права журналістів в Україні часто порушують.
За інформацією сайту «Detector.media», В Україні зросла кількість випадків перешкоджання журналістам. За перше півріччя цього року експерти Інституту масової інформації зафіксували загалом 129 випадків порушень свободи слова.
Думка юристів про медіа реформу роздержавлення ЗМІ
Медіа-юрист Інституту розвитку регіональної преси Олександр Бурмагін зазначив, наскільки реформа ефективна, можна буде зрозуміти протягом найближчого року.
На думку експерта, щоб наповну запрацювала медіареформа, має бути запровадження дуже простої схеми - чіткі правила гри, суттєва відповідальність за їх порушення і незалежний, поважний, ефективний регулятор, який буде застосовувати санкції.
«На сьогодні, нажаль, у нас по кожному з цих ланцюгів суцільні «білі плями»», – зауважує він.
З його слів, медіареформа в Україні рухається, але має декілька системних проблем. Причина - процедурні вади закону, про які знали на етапі законопроекту, але проголосували «як є». Зараз їх намагаються відкорегувати за допомогою судових процесів. Наприклад, ситуації, коли засновник місцева рада «не може» на сесії ухвалити потрібне для роздержавлення рішення.
Медіа-юрист наголошує, що допоки в суспільстві будуть нечесні правила гри, тіньові кошти, замовні матеріали толеруватись, навряд можна розраховувати на кардинальні зміни в діяльності ЗМІ. Законодавство тут лише побічний інструмент.
Медіа-юрист Інституту масової інформації Максим Ратушнийзауважує, що у роздержавленні є велика проблема, що стосується приватизації майна, яке належало ЗМІ. Окрім випадків реформування у офіційне видання або взагалі ліквідації видання.
«Низка законів в рамках медіареформи вже прийнята, проблема у належній імплементації та правозастосуванні. Особливо це стосується найактуальнішого закону про прозорість медіавласності. У цьому ключі також необхідно відзначити проблему концентрації медіа, фінансову непрозорість, редакційну залежність, також необхідно не забувати про нереалізацію трудових прав журналістів та працівників ЗМІ», – зауважує медіа-юрист.
Максим Ратушний додає, що проблема трудових гарантій та «чорних зарплат» впливає на становище з джинсуванням, як норми в українській журналістиці.
«Враховуючи природу цієї проблеми, є важливим не тільки законодавче вирішення такої, а й реформування медіасередовища, а також культури та звичаїв у журналістському середовищі (можливо шляхом саморегуляції). Варто мати на увазі, що така процедура - це питання не одного, не двох і не п`яти років до вирішення», - наголошує він.
Які зміни відбулись у Волинській обласній телерадіокомпанії після медіареформи
Директор виконавчий філії НТКУ «Волинська регіональна дирекція» Ольга Куліш розповіла, щона шляху до суспільного мовлення кардинальні зміни відбулися в організаційно-правовій площині: Волинська ОДТРК ліквідована як юридична особа, правонаступником є Національна телекомпанія України, яка в свою чергу цю почесну місію доручила своїй філії під назвою «Волинська регіональна дирекція». Тож тепер замість Волинської ОДТРК тепер працює філія НТКУ «Волинська регіональна дирекція», яка кожну свою дію мусить погоджувати з адміністрацією НТКУ.
Ольга Куліш розповіла, що з 1 липня 2016 року штатний розклад філії скоротився на 12 чоловік.
За її словами, менеджменту телерадіопростору стало працювати набагато складніше: і в областях, і в Києві. Це - проміжна фаза реформування, попереду ж - створення Національної суспільної телерадіокомпанії України у формі публічного акціонерного товариства шляхом реорганізації НТКУ з усіма її філіями.
«Всі новостворені бюрократичні перепони наш колектив поки що долає майже безболісно: мовлення на телеканалі «Нова Волинь» і в ефірі ФМ-радіостанції «Луцьк» не зменшили, хоча державне замовлення на цей рік нам скоротили. Творчі працівники активно підвищують кваліфікацію: відряджаємо колег на усі можливі тренінги", - зазначила Ольга Куліш.
«Практично усі журналісти були учасниками навчання з питань суспільного мовлення, організованого для Волинської філії фахівцями з «Німецької хвилі». Маємо і творчі перемоги, найсвіжіша – Гран-прі VII Міжнародного фестивалю телевізійних і радіопрограм «Калинові мости», який нещодавно відбувся у Польщі», – додала вона.
Ольга Куліш наголошує, що в Україні у сфері ЗМІ зараз триває дві реформи, які часто плутають. Перша – створення Суспільного мовлення шляхом реформування державного телерадіопростору. Це виведення державних телерадіокомпаній з-під впливу влади, партій, олігархів, інших фізичних і юридичних осіб, форма власності Суспільного мовлення так і залишиться державною. А друга реформа стосується роздержавлення: із складу засновників державних і комунальних друкованих ЗМІ мають вийти органи державної влади і самоврядування. Простішими словами, газети і журнали стають комерційними проектами.
За словами Ольги Куліш, створення Суспільного мовлення – це позитив. Однак є і негативна тенденція: реформа відбувається без відповідного фінансування.
«Працюємо на тій технологічній базі, яку встигли закупити в нульові роки. Усім компаніям потрібне переоснащення, а професійне телебачення і радіомовлення дешевим не буває. Хто повинен фінансувати Суспільне мовлення? Скажу так: не партії і не олігархи, і не влада, а держава. Має бути окремий рядок в Державному бюджеті України, і цифри у тому рядку мають бути достатніми для забезпечення телерадіомовлення. І ніякої реклами на суспільних каналах, тільки правдива, корисна, просвітницька і цікава інформація для усіх громадян. Так має бути в ідеалі. А як буде – побачимо», - зазначила Ольга Куліш.
Журналісти про роздержавлення ЗМІ та «чисті» обличчя в професії
На Волині завдяки медіареформі кілька газет стали «вільними» від державного впливу. Деякі газети «закрили» через небажання фінансування власників-політиків.
Волинські журналісти розповіли про своє ставлення до роздержавлення ЗМІ. І поділились думками, хто повинен фінансувати медіа, щоб журналісти були незаангажованими.
Журналістка сайту "Громадське.Волинь" Марія Доманськазазначила, що позитивно ставиться до роздержавлення ЗМІ.
«Не розумію, чому влада за наші з вами податки має створювати власні ЗМІ, а по факту площу для пропаганди? Хай краще працюють прес-служби. Так хоч ясно, що вони суб’єктивні і не претендують на об’єктивність. Якщо ж ми говоримо про державне ЗМІ, то воно повинне, нібито, слідувати стандартам. Але це фікція. Жодне ЗМІ, яке залежне чи то від влади, чи від власника не буде об’єктивним ніколи. Тож, мають існувати тільки прес-служби, які можуть бути хорошим суб’єктивним джерелом інформації. І якщо їх робота буде якісна й ефективна, то якісь там державні ЗМІ будуть просто непотрібні. По суті вже такий час і настав. Для таких змін», - розповідала Марія Доманська.
На думку журналістки, щоб запрацювала медіа реформа має відбутись зміна свідомості громадян, журналістів та їх ставлення до своєї роботи.
«В першу чергу вважаю, що треба побільше громадянських ЗМІ. Вони інакше говорять й не підпадають під вплив власників. Коли їх стане більше, то медіаринок буде мінятися. А з ним і зміняться люди. Інформаційний світ формує громадянську думку - це доведено»
На думку Марії Доманської, ЗМІ мають фінансувати люди, які є споживачами інформації.
«Вони повинні навчитися цінувати журналістську працю і платити за неї. Тоді й журналісти розумітимуть, що люди будуть вимогливіше до них ставитися і робитимуть якісніше свою роботу. Я особисто відчуваю контроль збоку глядачів, коли вдалося зібрати кошти на поїздки нашої знімальної групи для зйомок телепередачі. Тепер кожен коментар читаю, адже це може писати той, хто дав мені гроші на бензин. Його думка стає мені важливою. Дефакто він мій - роботодавець. Повернуся до фінансування ЗМІ», - зазначає Марія Доманська.
Журналістка вважає, що мала б бути абонентська плата за інформацію. І додає, що наразі це неможливо, бо не всі люди мають достатньо грошей на хліб. Тому вони не будуть купувати інформацію в інтернеті.
«Спершу ЗМІ мають жити за добровільні пожертви та гранти, що й відбувається. Згодом це має перетворитися на абонентську плату або що. Інших механізмів мені невідомо», - наголосила вона.
Головний редактор сайту «Конкурент» Андрій Лучик теж ставиться позитивно до роздержавлення ЗМІ. Адже відкрита конкуренція – це завжди шлях до розвитку. На його думку, хтось більш успішний «виживе», хтось – почине у мирі. Однак такими є закони природного відбору та ринкової економіки.
На думку Андрія Лучика, в ідеалі медіа можуть фінансуватися з двох джерел: споживачами інформації та рекламодавцями.
«Основне, щоб джерела фінансування були диверсифіковані. Найголовніше, щоб медіа врешті стали бізнесом для їхніх власників. Адже по факту матимемо ситуацію, коли часто власниками роздержавлених успішних ЗМІ стануть місцеві олігархи. І якщо редакційна політика раніше будувалася з огляду на інтереси місцевої влади, то зараз існує небезпека, що роздержавлені медіа слугуватимуть інтересам місцевих бізнесменів і політиків, без грошей яких вони просто не виживуть на цьому етапі», - вважає Андрій Лучик.
Журналістка "Громадського радіо" Аріна Крапка (Ірина Мусій) теж бачить позитив у роздержавленні ЗМІ. На її думку, це важливий крок, що допоможе розірвати зв’язок з радянським минулим.
На її думку, треба посилити відповідальність за порушення журналістських стандартів. Також варто проводити просвітницьку роботу серед журналістів і залучати міжнародних експертів, організовувати тренінги, семінари і говорити досвід інших країн.
На думку Аріни Крапки, в більшості волинським ЗМІ нема чистого обличчя, тому їм і зберігати нічого.
«Є декілька ЗМІ, а також незалежні журналісти, які не піддаються впливам та зберігають своє чисте обличчя. Суспільство має фінансувати ЗМІ (передплата, підписка має бути платною). А також залучати кошти спільнокоштом, фандрейзинг. Можуть давати кошти і меценати, але це не має створювати фінансову залежність. На жаль, нічого з вищеперерахованого повноцінно в нас сьогодні не запрацює. Суспільство не готове платити за якісний продукт . І меценати завжди використовують ЗМІ, як інструмент розібратися з конкурентами, отримати владу та маніпулювати громадою.
Журналіст IА «ZIK» Мирослав Ватащук теж за роздержавлення ЗМІ.
«Навіть, якщо вплив влади на колишні комунальні ЗМІ і збережеться, однаково кошти на це йтимуть не з бюджету», - вважає він.
Мирослав Ватащук зазначає, щоб зберегти «чисте обличчя» засобам масової інформації в України нині важко.
«Вільні медіа виникають із появою середнього класу – єдиного прошарку, який потребує об’єктивної та достовірної інформації і може підтримати редакції «гаманцем». В Україні ж середнього класу практично нема. На жаль, владі, пролетаріату та олігархату незалежні ЗМІ не потрібні, хоч і з різних причин», - вважає журналіст.
Мирослав Ватащук зазначає, що грантові надходження - це чи не єдиний механізм для журналістів писати те, що думаєш, будучи незалежним від впливу медіа-власників та владців.
«З іншого боку, гранти часто надходять з-за кордону і тут, особисто у мене, є пересторога щодо можливого втручання у внутрішні справи України з боку інших держав. Я не кажу, що це – «зрада», «іноземні шпійони» і т.д. Адже часом іноземний вплив – дуже і дуже корисно. На мою думку, єдине, що змушує нашу владу хоча б імітувати реформи – це регулярні «копняки» від Заходу», - додає Мирослав Ватащук.